|
Межов В.І. – відомий бібліограф, книгознавець (1830-1894)ПреамбулаСеред діячів російської бібліографії другої половини ХІХ століття Володимиру Ізмайловичу Межову належить одне з провідних місць. Літературна спадщина Межова нараховує понад 100 томів бібліографічних праць, є багатющим спадком, як звід літератури з багатьох галузей знань, який в сукупності дає бібліографію історії Росії, її науки і культури за значний період. Цим і визначається інтерес до праць Межова з боку бібліографів, користувачів бібліотек, які вивчають історію.На початку своєї діяльності Межов від простої реєстрації поточної літератури прагнув перейти до більш складних форм бібліографічної роботи, розширивши її за рахунок статистичних досліджень та більш повних бібліографічних характеристик. Організувавши своєчасний облік книг і періодичних видань, Межов з 1858 р. приступив до розписування статей із періодичних видань, що надходили до Публічної бібліотеки, і об’єднав ці матеріали з бібліографією книг і періодичних видань, яку вів із 1856 року. Так було покладено початок величезній картотеці всієї російської літератури.В 60-ті роки Межов публікує бібліографію селянського питання, в перших 6-ти книгах журналу «Сельское благоустройство». «Библиографию вопроса об улучшении быта помещичьих крестьян в Южно-русском крае» в українському журналі «Основа», в 1856 році видає бібліографію «Крестьянский вопрос», обгрунтування доцільності якої подає у передмові цього видання., вважаючи, що з сільського питання починається новий період історії Росії. До бібліографії «Крестьянский вопрос» включено майже 40 видань про становище селян в Харківській губернії, на Волині, Поділлі, в Україні. Значну роль в бібліографічний діяльності Межова зіграло «Русское географическое общество». В 1860 році Володимир Ізмайлович розпочинає систематичну публікацію поточної літератури з географії, етнографії і статистики, і його 9-ти томна «Литература русской географии, статистики и этнографии» за 1850-1880 рр. донині слугує цінним довідником для фахівців.До важливих питань періоду підготовки реформи 1861 року відносились також питання права і народної освіти. Літературу з цих питань Межов подав у своїх капітальних працях «Литература русского правоведения» и «Литература русской педагогики и дидактики». «Литература русской истории» в певній мірі є заключною в першому 10-річчі бібліографічної діяльності Межова. Понад 20 назв різних бібліографічних покажчиків, багато з яких налічували тисячі номерів назв книг і статей – такий підсумок цих років.На відміну від першого періоду бібліографічної діяльності Межова, коли основна увага його була спрямована на публікацію поточних щорічних покажчиків, в 70-90-її роки переважно працює над зведеними капітальними бібліографіями, які враховували літературу за багато десятиліть. В 70-ті роки він розпочинає велику роботу по перегляду і розписуванню всіх російських періодичних видань першої половини ХІХ ст., що пізніше послугує основою для ряду його великих праць ретроспективного характеру («Русская историческая библиография» 1800-1854 рр., «Сибирская библиография», «Библиография Азии»). Особливе місце серед галузевих бібліографій займає історична: в 1866 році закінчив перший том, робота над другим завершилась у 1877 р. В 1879 р. Академія наук погодилась видати «Русскую историческую библиографию» за 1865-1876 рр. В наступні 10 років Межов видав 8 томів цієї бібліографії, яка налічувала 66000 одиниць. «Русская историческая библиография» значно відрізнялась від «Литературы русской истории», як за тематикою, так і більш детальним описом літератури, мала хороший довідковий апарат.Підводячи підсумки творчості відомого бібліографа, слід відзначити, що особливу цінність для сучасних користувачів представляють праці Межова, яких у фондах НІБ України нараховується понад 50 видань. Підпорядковуючи бібліографію інтересам своєї епохи, Володимир Ізмайлович в той же час проявляв турботу про майбутніх читачів, прагнучи донести до нас всі особливості друку свого часу. |
 Пам’ятки історії та культури України |
 Присвячується 65-річчю Кримської |
 Присвячується 170-річчю першого |
|
Пантелеймон Олександрович Куліш – один із творців модерної української нації.
Афганська війна – 20 років відлуння (преамбула)Афганська спецоперація 1979-1989 років – одна з регіональних «гарячих точок» Центральної Азії часів «холодної війни». Причиною збройного конфлікту стало іноземне втручання в афганську внутрішньополітичну кризу, яка була наслідком боротьби за владу між місцевими традиціоналістами та модерністами. Військовий заколот 27 квітня 1978року поставив при владі в Афганістані Народно-демократичну партію, програмні положення якої передбачали модернізацію середньовічного суспільства. Це спричинило початок громадянської війни, в яку з огляду геополітичних міркувань – недопущення посилення впливу США у Центральній Азії та захист радянських середньоазіатських республік – під приводом надання інтернаціональної допомоги втрутився СРСР.Спецоперація СРСР виявилася найтривалішою кровопролитною, з більш ніж 20-ма локальними війнами і озброєними конфліктами з участю радянських військ за кордоном в другій половині ХХ століття. Всього участь у бойових діях брали 546255 радянських воїнів-інтернаціоналістів. Загальні втрати особового складу радянських військ, за уточненням, становили 14751, поранено - 49984, залишились інвалідами – 6669 осіб, потрапили у полон - 417 чол., 119 з них були звільнені.За час спецоперації СРСР в Афганістані в бойових діях приймали участь 160375 українців. Загинули від поранень та захворювань 3280 військовослужбовців, пропали безвісті – 80 чол., поранені більш ніж 8 тис. чол., стали інвалідами 3560 чол. В сьогоднішній час 272 військовослужбовця залишаються в полоні, або без вісті про перебування, з них 72 призваних з України.За мужність і героїзм в Афганській війні звання Героя Радянського Союзу – відзнаки вищого державного рівня – отримали 86 воїнів інтернаціоналістів, з них 28 – посмертно. 18 Героїв Радянського Союзу – вихідці з України.(Примітка: Статистичні дані наведено за виданням: Червонопиский С.В. Военно-политическая операція СССР в Афганистане (25декабря1979-15февраля1989 гг.): словарь-справочник [Текст] / С.В.Червонописный, А.А.Костыря, В.Г.Сироштан.- 2-е изд.,перераб.и доп.-К.,2007.-451с.:карт.,схем.,портр.) Зміни в зовнішній політиці радянського керівництва після 1985 року сприяли процесу політичного врегулювання ситуації в Афганістані. 14 квітня 1988 року СРСР, США, Пакистан та Афганістан підписали Женевські угоди про поетапне мирне вирішення Афганської проблеми. Радянський уряд згідно угод до 15 лютого 1989 року вивів війська з Афганістану, війна була скінчена, а підсумки мають досліджувати всі наступні покоління.В сучасних умовах незалежної України ця важлива тема викликає поглиблену увагу. Минуло 20 років після Афганської війни, але триває пошук матеріалів та відомостей про ті часи, ведуться дослідження подій, вивчаються та аналізуються раніше закриті архівні документи, збираються свідчення ветеранів. Довідково-бібліографічний відділ ДІБ України приєднується до вшанування пам`яті афганських подій 80-их років та рекомендує бібліографічну розвідку за фондами бібліотеки. Представлений список літератури на тему: «Афганська війна 1979-1989рр.» - не є вичерпним стосовно матеріалів і документів, які зберігаються у ДІБ України, але був укладений і запропонований Анатолію Арсентійовичу Костирі кандидату історичних наук, консультанту голови Українського Союзу ветеранів Афганістану в процесі написання ним книги:Костыря А.А. Историография, источниковедение, библиография спецоперации СССР в Афганистане (1979-1989 гг.) [Текст] / А.А.Костыря; Донец. обл. орг-ция УСВА; Укр.Союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).- К.,2008.- 595с.:1л. портр.- Библиогр.:с. 403-566 (1095назв.). Бібліотека вдячна авторові за дарунок цього видання.Запрошуємо читачів, які цікавляться військовою, політичною історією ХХ століття, учасників бойових дій, дослідників проблем спецоперації СРСР в Афганістані 1979-1989 років ознайомитися з наведеною у списку літературою та відвідати Державну історичну бібліотеку України.
Укладач: Новицька Алла Іванівна, зав.сектором відділу ДБІР
 |
При використанні матеріалів, посилання на наш сайт обов'язкове. При цитуванні в Інтернеті - активне гіперпосилання. Для цього без змін скопіюйте цей код:
