про реставрацію Поменника (Синодика) - найдавнішого із збережених поменників Києво-Печерської Лаври, складеного приблизно в 1483-1526 рр.
Збереження духовної пам’яті людства, зокрема книжкових пам’яток є пріоритетним напрямом Міжнародної Програми „Пам’ять світу”, започаткованою ЮНЕСКО в 1992 році. Бібліотеки, архіви, музеї - основні зберігачі архівних документів, рукописів, стародруків, рідкісних та цінних видань - історичних пам’яток національного та світового значення.
Національна історична бібліотека України володіє унікальним фондом документів, значна частина якого підлягає включенню до Державного реєстру книжкових пам’яток України.
Серед раритетів Бібліотеки особливе місце займає рукописна книга ХVст.- найдавніший із збережених поменників Києво-Печерської Лаври, складений приблизно в 1483-1526 рр. Поменники (або синодики) – це книги, які велися в монастирях і церквах для поминання душ віруючих з молитвою за їх прощення й спасіння [2]. При заповненні поменника дотримувався принцип соціального поділу – на першому місці записана знать, далі – імена простих людей. За те, щоб зробити запис в поминальну книгу, вносились грошові, майнові відшкодування. Таким чином вкладники прагнули забезпечити собі поминання в Києво-Печерській лаврі, обителі, що користувалась найбільшою славою та святістю. В поменнику 1483-1526 рр. на 215 сторінках записані імена духовних та світських осіб - настоятелів обителів, князів, знатних дворян.
В ХІХст. поминальні книги розглядались як джерело історичних досліджень. Дослідник церковнослов’янських книг професор Київської Духовної Академії Голубєв Степан Тимофійович відмітив значення даної книги як „письменного пам’ятника представляющего немаловажний материал для решения спорних и доселе окончательно нерешенных вопросов» [1].
Про важливість використання синодикових поминальних записів неодноразово наголошувалось сучасними дослідниками у фундаментальних працях з джерелознавства у тому числі й текстології. Однак в українській історичній науці лише тепер починає створюватись поле для майбутніх фахових досліджень: публікуються тексти синодиків, з'являються окремі розвідки, присвячені поминальним записам монастирів і церков [2].
Час безжалісний до книжкових пам’яток. На жаль, поменник ХV ст. зазнав значних пошкоджень – деформована оправа, на сторінках наявні сліди від пилу та масного бруду, відклеєні деякі сторінки тощо.
В рамках благодійного проекту «Збережи українську історію в українській книзі» Національна історична бібліотека України звернулась до Центру наукової реставрації та експертизи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з проханням здійснити реставраційні роботи унікальної пам’ятки ХV ст. Бібліотека щиро вдячна Генеральному директору п.Кролевцю С.П. за підтримку і надану можливість безкоштовної реставрації, виготовлення страхової цифрової копії та футляру для збереження рукописної книги, фахівцям Центру за високоякісне виконання даної роботи.
Під час святкування 70-річного ювілею Бібліотеки відреставрований Поменник був повернений у відділ стародрукованих, рідкісних та цінних книг.
1. Голубев С.Т. Древний помянник Киево-Печерской Лавры (конец ХV и начало ХVI ст.). – К., 1892.-С.1. 2. Поменник Введенської церкви в ближніх печерах Києво-печерської лаври // Лаврський альманах.-2007.-Вип.18. Спецвипуск 7.- К., 2007.-С.5.
При використанні матеріалів, посилання на наш сайт обов'язкове. При цитуванні в Інтернеті - активне гіперпосилання. Для цього без змін скопіюйте цей код:
найдавніший із збережених поменників Києво-Печерської Лаври, складений приблизно в 1483-1526 рр. Поменники (або синодики) – це книги, які велися в монастирях і церквах для поминання душ віруючих з молитвою за їх прощення й спасіння [2]. При заповненні поменника дотримувався принцип соціального поділу – на першому місці записана знать, далі – імена простих людей. За те, щоб зробити запис в поминальну книгу, вносились грошові, майнові відшкодування. Таким чином вкладники прагнули забезпечити собі поминання в Києво-Печерській лаврі, обителі, що користувалась найбільшою славою та святістю. В поменнику 1483-1526 рр. на 215 сторінках записані імена духовних та світських осіб - настоятелів обителів, князів, знатних дворян.
В ХІХст. поминальні книги розглядались як джерело історичних досліджень. Дослідник церковнослов’янських книг професор Київської Духовної Академії Голубєв Степан Тимофійович відмітив значення даної книги як „письменного пам’ятника представляющего немаловажний материал для решения спорних и доселе окончательно нерешенных вопросов» [1]. 
Час безжалісний до книжкових пам’яток. На жаль, поменник ХV ст. зазнав значних пошкоджень – деформована оправа, на сторінках наявні сліди від пилу та масного бруду, відклеєні деякі сторінки тощо.
Бібліотека щиро вдячна Генеральному директору п.Кролевцю С.П. за підтримку і надану можливість безкоштовної реставрації, виготовлення страхової цифрової копії та футляру для збереження рукописної книги, фахівцям Центру за високоякісне виконання даної роботи. 
